Я укладу з ними вічний Заповіт у тому, що вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро… Я тішитимусь ними від усього Свого серця і всієї Моєї душі роблячи їм добро. (Єремії 32:40-41)

Це одна з тих Божих обітниць, до яких я повертаюся знову і знову, коли занепадаю духом. Чи можете ви уявити собі щось більш обнадійливе, ніж те, що Бог радіє, роблячи вам добро? Не просто робить вам добро. Не просто прагне робити добро – хоч яким би чудовим це не було само по собі – але Він радіє цьому. “Я тішитимусь… роблячи їм добро”.

Бог не скупо виконує обітницю в Римлян 8:28 про те, що все сприятиме нам до добра. Він радіє, роблячи вам добро. І не лише іноді, а завжди! “Вже не відвернуся від них й не перестану чинити їм добро”. Немає жодних прогалин у Його готовності чи в Його радості робити добро Своїм дітям – тим, хто довіряє Йому.

Це повинно нас дуже тішити!

Але іноді важко радіти. Наше становище може бути настільки важким, що ми просто не в змозі знайти в собі сили для втіхи. Коли це трапляється зі мною, я намагаюся уподібнитися до Авраама: “Він, всупереч сподіванню, повірив надії” (Римлян 4:18). Іншими словами, ви дивитеся своїй безнадійній ситуації в обличчя і кажете: “Ти не настільки сильна, як Бог! Він здатен зробити неможливе. І я знаю, що Він любить робити це для тих, хто довіряє Йому. Тому, безнадія, останнє слово буде не за тобою. Я довіряю Богові!”

Бог завжди дбайливо оберігав цю маленьку іскру віри в мені і з часом (не завжди одразу) роздував її у полум’я щастя і цілковитої впевненості. І Єремії 32:41 є великою частиною цієї радості.

О, яка радість, що те, що робить серце Всемогутнього Бога щасливим, включає в себе чинити добро вам і мені! “Я тішитимусь… роблячи їм добро”.