Що ти маєш, чого б ти не отримав? А якщо отримав, то чому хвалишся, неначе той, хто не одержав?
Уявіть собі спасіння як дім, в якому ви живете.
Він забезпечує вам захист. У ньому є їжа і питво, яких вистачить на віки вічні. Він ніколи не занепадає і не руйнується. З його вікон відкривається вид на всеосяжну славу.
Бог збудував його за велику ціну для Себе та Свого Сина, і віддав його вам даром і без перешкод.
Угода про "купівлю" називається "Новим Завітом". Її умови звучать так: "Цей дім стане і залишиться твоїм, якщо ти приймеш його у дар і будеш радіти Отцю і Сину, що живуть у цьому домі разом з тобою. Не осквернятимеш дім Божий, даючи притулок у ньому іншим богам, і не відвертатимеш свого серця вслід за іншими скарбами, але знаходитимеш своє задоволення у товаристві та спілкуванні з Богом у цьому домі".
Чи не безглуздо було би погодитися на таку угоду, а потім найняти юриста, щоби скласти графік амортизації з щомісячними виплатами в надії поступово виплатити ціну за будинок?
Ви будете ставитися до будинку вже не як до подарунка, а як до покупки. Бог більше не буде абсолютним благодійником. І ви будете поневолені новим переліком вимог, які Він ніколи й не думав на вас покладати.
Якщо благодать має бути безкоштовною – а саме в цьому полягає її сенс – ми не можемо розглядати її як щось, що потребує відплати.
