Навіщо ми так відчайдушно квапимося до успіху, та ще й у таких відчайдушних авантюрах? Якщо хтось йде не в ногу зі своїми супутниками, то, може, він просто чує іншого барабанщика. Нехай крокує під ту музику, що її чує, хоч у якому ритмі і як далеко вона грає.
Роздивляючись спокійне, зосереджене обличчя музиканта, якого зобразив Дарфі, я усвідомив, що розпізнавати – це ніби слухати іншого барабанщика. Мені згадалось тоді, що одна з книжок про Томаса Мертона так і називається – «Інший барабанщик». Мертон покинув активне, викладацьке життя і присвятив себе спогляданню. Я задумався, чи не покликано до такого кроку й мене.
Розважаючи отак над «Флейтистом», я розумів, що перебуваю у душевному сум’ятті та пошуку. Я відчував, що надто часто перечіпляюся об свої імпульсивні бажання й ілюзії. Перебуваючи у монастирі, я почав розуміти, що дослухаючись до Духа, ми чуємо глибший звук, інший ритм. Перехід від життя у глухоті до життя, сповненого слухання, – це великий порух духовного життя. Це рух від життя, де почуваємося покинутими, відчуженими й самотніми, до життя, де чути цілющий голос Бога, який веде нас за собою, перебуває з нами і ніколи нас не покине. Безліч справ, якими ми займаємось, безліч турбот, що забирають у нас час, безліч звуків, які чутно навколо, – все це заважає нам почути «тихесенький, лагідний голос», через який нам являється Божа присутність і воля (1 Царів 19:12).
Вести духовно зріле життя означає дослухатися до Божого голосу в нас усередині й поміж нами. Велична новина про Боже об’явлення не просто стверджує: «Я є»; Бог активно присутній у всіх моментах нашого життя повсякчас і повсюди. Наш Бог дбає, зцілює, настановляє, скеровує, випробовує, чинить опір, виправляє. Розпізнавати – це передовсім дослухатись до Бога, звертати увагу на активну Божу присутність і слухатися Божих підказок, керівництва, вказівок і настанов.
Я на деякий час відійшов від викладацтва, щоб пожити у спокої серед спільноти. Кваплячись з лекції на лекцію, переїжджаючи з місця на місце, я не помічав Божої діяльності у своєму житті. Я мав готувати стільки занять, читати стільки лекцій, писати стільки статей, зустрічатися зі стількома людьми, що мало не уявляв уже себе незамінним. Я прагнув усамітнення і відпочинку, та попри це боявся опинитися на самоті або мати незаповнений справами день. У моєму житті було повно парадоксів.
Коли ми духовно глухі, то не усвідомлюємо, що в нашому житті відбувається дещо важливе. Ми повсякчас утікаємо від теперішнього моменту, намагаючись створити пережиття, які нададуть сенсу нашому життю. Ми заповнюємо свій час, щоб уникнути порожнечі. Коли ж слухаємо по-справжньому, то розуміємо, що Бог звертається до нас, вказує нам шлях, показує напрям. Треба просто навчитися не затуляти вух. Розпізнавання – це таке життя, коли ми дослухаємося до глибшого звуку і крокуємо під інший ритм, життя, коли ми «перетворюємося на слух».
Замовити друковану книгу, завантажити в електронному вигляді, читати відгуки на сторінці книги.