Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Ньому — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас! (2 Коринтян 1:20)

Молитва – це реакція на обітниці, тобто на запевнення в майбутній Божій благодаті.

Молитва – це зняття з рахунку, на який Бог поклав усі Свої запаси майбутньої благодаті.

Молитва – це не сподівання в темряві, що десь там може бути Бог з добрими намірами. Молитва покладається на Божу обітницю, щодня ходить до небесного банку і черпає з нього запаси майбутньої благодаті, необхідної на цей день.

Не пропустіть зв’язок між двома половинами цього великого вірша. Зверніть увагу на “і”: “Бо скільки є Божих обітниць, то всі в Христі — «так»! І в Ньому — «амінь»: для слави Бога через нас!”.

Щоб переконатися, що ми бачимо його, давайте перевернемо обидві половинки: Коли ми молимося, ми говоримо “амінь” Богові через Христа, тому що Бог сказав рішуче “амінь” усім Своїм обітницям у Христі. Молитва – це впевнене благання до Бога виконати Свої обітниці майбутньої благодаті – заради Христа. Молитва пов’язує нашу віру в майбутню благодать з основою всього, Ісусом Христом.

Це підводить нас до останнього пункту. “Амінь” – це повноцінне і дорогоцінне слово під час молитви. Воно не означає в першу чергу: “Так, я щойно виголосив цю молитву”. Воно означає насамперед: “Так, Бог дав усі ці обітниці”.

Амінь означає: “Так, Господи, Ти можеш це зробити”. Це означає: “Так, Господи, ти сильний. Так, Господи, Ти мудрий. Так, Господи, ти милостивий. Так, Господи, вся майбутня благодать сходить від Тебе і підтверджена у Христі”.

“Амінь” – це знак оклику надії і виправданої впевненості після молитви про допомогу.