Я — хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим. (Івана 6:35)

Цей текст вказує на той факт, що віра в Ісуса – це харчування і втамування спраги всім тим, чим є Ісус. Можна навіть сказати, що наша душевна спрага цілком задовольняється Ісусом, так що ми більше її не відчуваємо.

Він є кінцем нашого квесту пошуків задоволення. Немає нічого поза Ним, і немає нічого кращого.

Коли ми довіряємо Ісусу, як це пропонує Іван, присутність та обітниця Христа задовольняють настільки, що над нами вже не панують спокусливі насолоди гріха (див. Рим. 6:14). Саме тому така віра в Ісуса зводить нанівець владу гріха і уможливлює послух.

Івана 4:14 вказує в тому ж напрямку: “Хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне”. Відповідно до Івана 6:35, про спасенну віру тут говориться як про пиття води, що задовольняє найглибші прагнення душі. І це задоволення саме стає продуктивним, немов переповнена криниця.

Те ж саме в Івана 7:37-38: “Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене і п’є. Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть”.

Через віру Христос стає в нас невичерпним джерелом сповненого задоволенням життя, яке триває вічно і веде нас до неба, а по дорозі звільняє від гріховних ілюзій інших задоволень. Він робить це, посилаючи нам Свого Духа (Івана 7:38-39).