І прости нам гріхи наші, як і ми самі прощаємо кожному боржникові нашому, і не введи нас у спокусу. (Луки 11:4)
Тож хто кого прощає першим?
– З одного боку, Ісус каже: “Прости нам гріхи наші, як і ми самі прощаємо кожному боржникові нашому” (Луки 11:4).
– З іншого боку, Павло каже: “Як Христос простив вам, так само й ви робіть” (Колосян 3:13).
Коли Ісус вчить нас молитися, щоб Бог простив нас, “як і ми самі прощаємо”, Він не каже, що перший крок у прощенні робимо ми. Насправді це відбувається так: Бог простив нас, коли ми увірували в Христа (Дії 10:43). Тоді, з цього скрушеного, радісного, вдячного, сповненого надії досвіду прощення, ми даруємо прощення іншим.
Цей дух прощення означає, що ми отримали спасенне прощення. Тобто, коли ми прощаємо інших, це свідчить про те, що ми маємо віру, що ми з’єднані з Христом, що в нас живе благодатний, упокорюючий Святий Дух.
Але ми все ще грішимо (1 Івана 1:8, 10). Тому ми все ще звертаємося до Бога за новим підтвердженням Христової жертви за нас – за новим прощенням. Ми не можемо робити це з упевненістю, якщо в нас живе дух непрощення. (Згадайте притчу про невдячного раба в Матвія 18:23-35. Він відмовився пробачити своєму товаришеві, який заборгував йому десять динаріїв, хоча йому самому було прощено десять мільйонів. Своїм непрощенним духом він показав, що милість царя не змінила його).
Ісус захищає нас від цієї нерозсудливості, навчаючи молитися: “Прости нам гріхи наші, як і ми самі прощаємо кожному боржникові нашому” (Луки 11:4). Ось чому Ісус каже, що ми просимо прощення, тому що самі прощаємо. Це все одно, що сказати: “Отче, продовжуй поширювати на мене милості, придбані Христом, тому що через ці милості я був прощений; і я залишаю помсту і простягаю іншим те, що ти простягнув мені”.
Бажаю вам сьогодні наново пізнати Боже прощення, і нехай ця благодать переливається через вінця вашого серця прощенням для інших. І нехай цей солодкий досвід благодаті у вашому житті дасть вам впевненості в тому, що коли ви підете до Бога, щоб пережити свіже, кров’ю викуплене прощення, ви будете знати, що Він бачить вас як Свою дитину – прощену і здатну прощати.