Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. (Матвія 5:5)

Лагідність починається тоді, коли ми покладаємо довіру на Бога. Тоді, оскільки ми довіряємо Йому, то присвячуємо Йому свій шлях. Ми довіряємо Йому свої тривоги, розчарування, плани, стосунки, свою роботу і здоров’я.

А потім терпляче чекаємо на Господа. Ми довіряємо Його вибору часу для кожної речі та події, Його силі та благодаті, які діють саме так, щоб все відбулося якнайкраще для Його слави і для нашого добра.

Результатом довіри до Бога, покладання на Нього наших тривог і терпеливого очікування є те, що ми не піддаємося швидкому і нетерпеливому гніву. Натомість, ми віддаємо нашу справу Богові, і дозволяємо Йому відстоювати нас, якщо Він захоче.

І тоді, як каже Яків, у цій спокійній впевненості ми стаємо стриманими в словах і швидкими до слухання (Якова 1:19). Ми робимося розсудливими і відкритими до виправлення (Якова 3:17). Апостол називає це “лагідною мудрістю” (Якова 3:13).

Лагідність любить вчитися. І вона цінує виправні докори друга як коштовність (Притчі 27:6). Коли їй доводиться казати критичне слово людині, спійманій на гріху або помилці, вона говорить, виходячи з глибокого переконання у власній хибності, схильності до гріха і повної залежності від Божої благодаті (Галатів 6:1).

Тихість, відкритість і вразливість лагідності дуже красива і водночас дуже болюча. Вона йде всупереч усьому, чим ми є за своєю гріховною природою. Вона вимагає надприродної допомоги.

Якщо ви є учнем Ісуса Христа, – якщо довіряєте Йому, присвячуєте Йому свій шлях і терпляче чекаєте на Нього, – Бог вже почав допомагати вам і допомагатиме ще більше.

І головним чином Він допомагатиме, переконуючми ваше серце в тому, що ви є співспадкоємцем Ісуса Христа, і що світ і все, що в ньому, належить вам (1 Коринтян 3:21-23). Лагідні успадкують землю.