Коли ви були рабами гріха, то були вільні від праведності. Який же плід ви тоді мали? Його ви нині соромитеся, бо його кінець – смерть. (Римлян 6:20-21)

Коли християнину відкриваються очі на богопротивне зло його колишньої поведінки, він справедливо відчуває сором. Павло звертається до римської церкви: “Коли ви були рабами гріха… Який же плід ви тоді мали? Його ви нині соромитеся”.

Існує належне місце в житті для того, щоб озиратися назад і відчувати біль від того, що колись ми жили у спосіб, який так принижував Бога. Звичайно, ми не повинні клякнути, зациклюючись на цьому. Але чутливе християнське серце не може згадувати про безглузді вчинки молодості і не відчувати відлуння сорому, навіть якщо ми вже все залагодили з Господом.

Сором, коли він доречний, може бути дуже здоровим і спокутним. Павло сказав солунянам: “Коли ж хто не слухає нашого слова, що в посланні, відзначте такого і не спілкуйтеся з ним; нехай буде посоромлений” (2 Солунян 3:14). Це означає, що сором є правильним і спокутним кроком у наверненні, і навіть у розкаянні віруючої людини після періоду духовного занепаду та гріха. Сором – це не те, чого слід уникати за будь-яку ціну. Йому є місце в добрих стосунках Бога зі своїм народом.

Ми можемо зробити висновок, що біблійний критерій як для недоречного, так і доречного сорому є радикально богоцентричним.

Біблійний критерій недоречного сорому говорить: “Не соромся того, що вшановує Бога, незалежно від того, наскільки слабким, дурним чи неправильним це змушує тебе виглядати в очах інших людей”. Або ось ще один спосіб застосувати цей богоцентричний критерій недоречного сорому: не відчувай сорому через справді ганебну ситуацію, якщо ти не береш жодної участі у злі.

Біблійний критерій доречного сорому говорить: “Соромся, доклавши руку до чогось, що ганьбить Бога, хоч би яким сильним, мудрим чи правильним це тебе не робило в очах інших людей”.

Причина, з якої нам повинно бути соромно, – це несхвалення поведінки, яка ганьбить Бога. Причина, з якої ми не повинні відчувати сорому, – це поведінка, що вшановує Бога, навіть якщо люди намагаються присоромити тебе за неї.