Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей! (1 Коринтян 15:19)
Павло робить висновок зі своєї щогодинної небезпеки, щоденного вмирання і боротьби з дикими звірами, що життя, яке він обрав, слідуючи за Ісусом, є безглуздим і жалюгідним, якщо він не воскресне з мертвих.
Якщо смерть є кінцем всього, каже він, то “будемо їсти і пити, бо завтра помремо” (1 Коринтян 15:32). Це не означає заклику “давайте всі станемо ненажерливими і п’яницями, якщо воскресіння немає”. П’яниці теж жалюгідні – з воскресінням чи без нього. Він має на увазі: “якщо не буде воскресіння, то має сенс поміркованість середнього класу, щоб максимізувати земні задоволення”.
Але Павло обирає не це. Він обирає страждання, бо обирає послух. Ананій прийшов до Павла після зустрічі того з Христом на дорозі в Дамаск зі словами Господа Ісуса: “Я покажу йому, скільки має він постраждати за Моє Ім’я!” (Дії 9:16). Павло прийняв ці страждання як частину свого покликання.
Як Павло міг це зробити? Що було джерелом такого радикального і болісного послуху? Відповідь дається в 1 Коринтян 15:20: “Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних”. Іншими словами, Христос воскрес, і я воскресну разом з Ним. Тому ніщо з того, що вистраждане за Ісуса, не є даремним (1 Коринтян 15:58).
Надія на воскресіння докорінно змінила спосіб життя Павла. Вона звільнила його від матеріалізму та споживацтва. Вона дала йому силу відмовитися від зручностей і задоволень, які, на думку багатьох людей, ми повинні мати в цьому житті. Наприклад, хоча він мав право одружуватися (1 Коринтян 9:5), але відмовився від цього задоволення, тому що був покликаний нести стільки страждань.
Саме так, за словами Ісуса, надія на воскресіння повинна змінити нашу поведінку. Наприклад, Він велів нам запрошувати до своїх домівок людей, які не зможуть нам віддячити в цьому житті. Як ми повинні бути мотивовані до цього? “Віддасться ж тобі у воскресінні праведних!” (Луки 14:14).
Це радикальний заклик до нас уважно подивитися на наше теперішнє життя – чи воно підпорядковане надії на воскресіння. Чи приймаємо ми рішення на основі вигоди в цьому світі, чи в наступному? Чи йдемо на ризики заради любові, які мають сенс лише тоді, якщо є воскресіння?
Нехай Бог допоможе нам перепосвятити себе на все життя таким чином, щоб дозволити воскресінню мати свої радикальні наслідки.