Після того весь народ розійшовся, аби… веселились, оскільки зрозуміли слова, які їм пояснили. (Неемії 8:12)

Єдина радість, що відображає значущість Бога та сповнена шанобливої любові до Нього, ґрунтується на істинному богопізнанні. І наскільки наше знання залишається убогим чи недолугим, тією ж мірою наша радість буде слабким відлунням справжньої Божої досконалості.

Досвід Ізраїля в Неемії 8:12 є парадигмою того, як в серці виникає радість, що прославляє та вшановує Бога. Ездра прочитав їм Слово Боже, а левіти пояснили його. І тоді народ “розійшовся, аби… веселились”.

Їхньою великою радістю було те, що вони зрозуміли слова – істинні слова Божі.

Більшість з нас відчували цей досвід палаючого радістю серця, коли нам відкривалося Слово Боже (Луки 24:32). Двічі Ісус казав, що навчав своїх учнів заради їхньої радості.

• Івана 15:11: “Це Я сказав вам, щоб Моя радість перебувала у вас і щоб ваша радість була повною”.
• Івана 17:13: “Кажу про це у світі, щоб вони в собі мали повноту Моєї радості”.

А головне – ми бачимо в Слові Самого Господа, Самого Бога, Який пропонує Себе, аби бути пізнаним і дарувати насолоду через це пізнання. “Господь вперше об’явився Самуїлу в Шіло, провістивши Господню вістку” (1 Самуїла 3:21).

Справа в тім, що якщо наша радість має відображати славу Божу, то вона повинна випливати з правдивого знання про те, наскільки Бог славний. Якщо ми хочемо насолоджуватися Богом належним чином, то повинні по-справжньому пізнати Його.