А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене. (Галатів 2:20)

Віра ідеально узгоджується з майбутньою Божою благодаттю. Вона відповідає свободі і вседостатності благодаті та зосереджує увагу на славетній надійності Бога.

Одним з важливих наслідків цього висновку є те, що віра, яка виправдовує, і віра, яка освячує, не є двома різними видами віри. “Освятити” просто означає зробити святим або перетворити на подобу Христа. Це все відбувається по благодаті.

Тому це також має бути через віру. Бо віра – це діяння душі, яка з’єднується з благодаттю, приймає її, спрямовує як силу послуху і оберігає благодать від знецінення через людську гординю.

Павло робить чітким цей зв’язок між вірою і освяченням у Галатів 2:20 (“живу вірою”). Освячення – це результат дії Духа і віри. Це ще один спосіб сказати, що воно відбувається по благодаті і по вірі. Дух – це “Дух благодаті” (Євреїв 10:29). Бог робить нас святими завдяки Духу; але Дух діє через віру в Євангеліє.

Проста причина, чому віра, яка виправдовує, є також вірою, яка освячує, полягає в тому, що і виправдання, і освячення є дією суверенної благодаті. І саме віра відповідає благодаті. Виправдання і освячення – це не один і той самий вид дії (виправдання – це зарахування праведності; освячення – це надання праведності), але вони обидва є діяннями благодаті. Освячення і виправдання – це “благодать на благодать” (Івана 1:16).

Людським наслідком дарованої Божої благодаті є віра. Якщо і виправдання, і освячення є діями благодаті, то природно, що вони обидва відбуваються через віру.