Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них. (Івана 17:26)
Уявіть собі можливість насолоджуватися тим, що є найприємнішим, з безмежною енергією та постійно зростаючою пристрастю, і так цілу вічність.
Зараз ми не маємо такого досвіду. Три речі стоять на шляху до нашого повного задоволення в цьому світі.
- Ніщо в світі не має достатньої цінності саме по собі, щоби задовольнити найглибші прагнення нашого серця.
- Нам бракує сил, щоби насолодитися найкращими скарбами по максимуму їхньої цінності.
- Наша насолода від речей тут добігає кінця. Ніщо не вічне.
Але якщо мета Ісуса в Івана 17:26 здійсниться, все це зміниться. Він молиться до Отця про нас: “Я виявив їм Твоє Ім’я, і виявлятиму, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, була в них, і Я – в них“. Бог любить Свого Сина не так само, як грішників. Він любить Сина тому, що Той безмежно гідний любові. Тобто, Він любить Сина, тому що Син безмежно прекрасний. А це означає, що ця любов є цілковитою насолодою. Ісус молиться, щоби та насолода, яку ми маємо в Ньому, була такою ж насолодою, яку Бог має в Своєму Сині.
Якщо Божа насолода в Сині перейде до нас, тоді об’єкт цієї насолоди, Ісус, зробиться невичерпним у Своїй власній цінності. Він ніколи не стане нудним, не розчарує і не засмутить. Неможливо уявити собі більшого скарбу, ніж Син Божий.
Але додайте до цього те, про що молиться Ісус, а саме, щоб наша здатність – наша енергія, наша пристрасть – насолоджуватися цим невичерпним скарбом не була обмежена людськими слабкостями. Ми будемо насолоджуватися Сином Божим так само, як насолоджується Його всемогутній Отець.
Захоплення Бога Своїм Сином буде в нас, і воно буде нашим. І це ніколи не закінчиться, тому що ні Отець, ні Син не мають кінця. Їхня любов один до одного буде нашою любов’ю до них, і тому наша любов до них ніколи не помре.