Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве слово, обмовляючи вас за Мене. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах, адже так само переслідували пророків, які були перед вами. (Матвія 5:11-12)

Одне з питань, яке я поставив, коли проповідував про любов до ворогів на Матвія 5:44, було: “Як любити людей, які викрадають вас, а потім вбивають?”

Як можна це робити? Звідки береться сила для такої любові? Тільки подумайте, наскільки дивовижно вона виглядає, коли трапляється в реальному світі! Чи може щось більше показати правду, силу і реальність Христа, ніж це?

Я вірю, що Ісус дає нам ключ до цієї радикальної, жертовної любові, що описана в Матвія 5:44, трохи раніше в тому ж розділі.

У Матвія 5:11-12 Ісус говорить про переслідування, так само, як і в Матвія 5:44: “Любіть ваших ворогів і моліться за тих, які переслідують вас”. У цих віршах привертає увагу те, що Ісус говорить про можливість не тільки терпіти жорстоке поводження ворога, але й радіти цьому. “Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати… Радійте й веселіться”.

Це здається ще більш недосяжним, ніж молитися за наших ворогів чи робити їм добро. Якби я міг зробити цю по-людськи неможливу річ – а саме, радіти з того, що мене переслідують, – тоді було б можливо й любити моїх переслідувачів. Якщо могло статися чудо радості посеред жаху несправедливості, болю і втрат, то може статися і чудо любові до кривдників.

У цих віршах Ісус дає ключ до радості. Він каже: “Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах”. Ключем до радості є віра в майбутню Божу благодать – тобто, задоволення від усього, чим Бог обіцяє бути для нас. Він каже: “Радійте, бо велика нагорода ваша на небесах”. Наша радість у переслідуваннях – це радість неба, що сходить у цей момент жаху та звільняє нас для любові. Саме вона дарує визвольну силу любити наших ворогів, коли ті нас переслідують.

Якщо це так, то заповідь любові неявно є також заповіддю думати про горішнє – про все, що Бог обіцяє нам, – а не про земне (Колосян 3:2).

Любити ворогів – це заповідь знаходити надію та найглибше душевне задоволення в Бозі та Його великій нагороді – майбутній благодаті. Ключем до радикальної любові і є віра в майбутню благодать. Посеред наших страждань ми маємо бути переконані, що Божа “милість краща за життя” (Псалом 62:4). Любов до ворога не приносить небесної нагороди. Цінування небесної нагороди дає нам силу любити ворогів.