28 Січня
Як покаятися
Підписуйтесь

Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності. (1 Івана 1:9) 

Смутне, неприємне відчуття того, що ви погана людина, – це не те ж саме, що осуд у гріху. Відчуття зіпсованості – це не те ж саме, що покаяння. 

Сьогодні вранці я почав молитися і відчув себе недостойним розмовляти з Творцем Всесвіту. Це було розпливчасте відчуття негідності. І я сказав Йому про це. І що далі? 

Нічого не змінилося, поки я не почав конкретизувати свої гріхи. Огидні почуття можуть бути корисними, якщо вони ведуть до засудження у конкретних гріхах. Але невиразні відчуття того, що я погана людина, зазвичай не дуже корисні. 

Туман недостойності повинен набути форми чітких темних стовпів непослуху. Тоді ви можете вказати на них, покаятися, попросити прощення і прицілитися з базуки Євангелія, щоб підірвати їх. 

Тож я почав пригадувати заповіді, які я часто порушую. Ось ті, що спали мені на думку. 

– Люби Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою. Не на 95%, а на всі 100%. (Матвія 22:37) 

– Люби свого ближнього, як самого себе. Прагни, щоб йому було добре так само, як бажаєш, щоб було добре тобі. (Матвія 22:39) 

– Усе роби без нарікань і сумніву. Жодного нарікання – ні всередині, ні зовні (Филип’ян 2:14). 

– Поклади на Нього всі турботи, бо Він дбає про тебе (1 Петра 5:7). 

– Говори тільки добре для зміцнення віри, щоб воно принесло користь тим, хто слухає (Ефесян 4:29). 

– Цінуй час, бо дні лукаві. Не витрачай і хвилини даремно і не байдикуй (Ефесян 5:16). 

Це вже занадто для будь-яких претензій на велику святість! Я в розпачі… 

Це набагато гірше, ніж розпливчасті погані почуття. О, але ж тепер і ворога видно. Гріхи стали конкретними. Вони вийшли зі сховку. Я дивлюся їм в очі. Я не скиглю про те, що мені погано. Я прошу вибачення у Христа за те, що не робив конкретних речей, які Він заповідав. 

Я розбитий і злий на свій гріх. Я хочу вбити його, а не себе. Я не самогубця. Я гріхоненависник і гріховбивця. (“Умертвіть ваші земні члени” – Колосян 3:5; “Умертвляєте тілесні вчинки” – Римлян 8:13). Я хочу жити. Тому я стаю вбивцею – свого гріха! 

У цьому конфлікті я чую обітницю: “Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності.” (1 Івана 1:9). Настає мир.  

Тепер молитва знову відчувається можливою, правильною і сильною. 

Поділитися цим дописом у групах спілкування та соцмережах:
Зробіть запит в Telegram Зробіть запит в Viber