І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
Ти чуєш, як співає Ісус?
Він був басом чи тенором? Чи мав Його голос низький тембр? Чи то була непохитна кришталева висота?
Він заплющував очі, коли співав Своєму Отцю? Чи дивився в очі Своїм учням, посміхаючись від насолоди їхнім товариством?
Він зазвичай Сам починав пісню? Або це робив Петро, чи Яків, чи, може, Матвій?
О, я не можу дочекатися, щоб почути, як співає Ісус! Думаю, планети зійшли б з орбіт, якби Він подав Свій природний голос у нашому всесвіті. Але у нас є Царство, яке не можна похитнути; тож, Господи, зроби це! Заспівай!
Християнство – це співоча віра, інакше й бути не могло. Його Засновник співав. Він навчився співати від Свого Отця. Напевно, Вони співали разом споконвіку. Ви так не вважаєте? Хіба нескінченне вічне щастя в спілкуванні Трійці не спонукає до співу?
Біблія говорить, що мета нашого співу – "щоб розливався їх звук і високо злітав їх голос на знак радощів" (1 Хронік 15:16). Немає нікого в усьому всесвіті радіснішого за Бога. Він безмежно радісний. Він тішиться від вічності панорамою власної досконалості, яка досконало відображена в божественності Його Сина.
Божа радість неймовірно потужна. Він – Бог. Коли Він говорить, народжуються галактики. А коли співає від радості – вивільняється більше енергії, ніж містять уся матерія та рух всесвіту.
Якщо Бог призначив нам пісні, щоби вивільняти радість наших сердець у Ньому, то чи не тому, що Сам знає радість вивільнення задоволення власного серця – у Своїй подобі в Сині через Його Духа в піснях? Ми – співочий народ, бо ми – діти співучого Бога.
