9 Березня
Бог дбає про вас
Підписуйтесь

Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас підняв свого часу. Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас. (1 Петра 5:6-7)

Чому тривога про майбутнє є формою гордині?

Божа відповідь звучала би приблизно так,  перефразовуючи Ісаї 51:12:

Я – Господь, Творець твій – Я Той, хто втішає тебе, хто обіцяє дбати про тебе, а ті, хто погрожують тобі, – це лише люди, прості смертні. Отже, твій страх свідчить про те, що ти не довіряєш Мені – і хоча ти не впевнений, що зможеш подбати про себе своїми силами, все ж обираєш крихку надію на власні ресурси, а не віру в Мою майбутню благодать. Отже, все твоє тремтіння, хай воно слабке й жалюгідне, свідчить про гордість.

Як це виправити? Перейдіть від уповання на себе до уповання на Бога і довіртеся всеосяжній силі обітниці Його майбутньої благодаті.

Ви можете побачити, що тривога є формою прояву гордині в 1 Петра 5:6-7. Зверніть увагу на граматичний зв’язок між віршами. “Тож покоріться під міцну Божу руку… [а тепер вірш 7] Покладіть на Нього всі ваші турботи”. В  оригіналі вірш 7 не є новим реченням, а другою частиною складнопідрядного речення. Він починається з дієприкметника: “Покоріться… поклавши на Нього всі ваші турботи”.

Це означає, що покласти свої турботи на Бога – це спосіб покоритися під Його міцну руку. Це все одно, що сказати: “Їж культурно… жуючи з закритим ротом”. Або: “Їдь обережно … не відриваючи очей від дороги”. Або: “Будь щедрим … запросивши когось на Різдво”. Або: “Покоріться… поклавши на Бога всі ваші турботи”.

Один із способів упокорити себе – покласти всі свої тривоги на Бога. А це означає, що однією з перешкод для покладання своїх турбот на Бога є гордість. А тоді виходить, що надмірне занепокоєння – це форма гордості. Незалежно від того, наскільки слабкою вона виглядає чи відчувається.

Чому ж покладання наших тривог на Господа є протилежністю гордості? Тому що гордість не любить визнавати, що у неї бувають якісь тривоги. Або що ми не можемо впоратися з ними самі. І навіть якщо гордість змушена визнати, що її страхи некеровані, вона все одно не любить визнавати, що виходом може бути довіра до когось іншого – мудрішого та сильнішого.

Іншими словами, гордість є формою невіри і не любить довіряти Богові та уповати на Його майбутню благодать. Віра, з іншого боку, визнає потребу в допомозі. Гордість – ніколи. Віра покладається на те, що Бог допоможе. Гордість – ніколи. Віра покладає свої турботи на Бога. Гордість – ніколи.

Тому спосіб боротися з невір’ям гордості – це вільно визнати, що у вас є тривоги, і плекати обітницю майбутньої благодаті в словах: “Він дбає про вас”. А тоді перекласти свої страхи на Його сильні плечі.

Поділитися цим дописом у групах спілкування та соцмережах:
Зробіть запит в Telegram Зробіть запит в Viber