Але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив, — нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, — і воскресив нас разом з Ним, і в Ісусі Христі посадив разом на небесах. (Ефесян 2:4-6) 

Вирішальною дією Бога в наверненні є те, що Він “оживив нас разом із Христом”, навіть коли ми “були мертві через наші переступи”. Іншими словами, ми були мертві для Бога. Ми були нечутливими; у нас не було справжнього духовного смаку або інтересу; у нас не було духовних очей для споглядання Христової краси; ми були просто мертві для всього, що зрештою має значення. 

Тоді Бог почав діяти, – беззастережно, ще до того, як ми встигли щось зробити, щоб стати придатними посудинами Його присутності. Він оживив нас, владно пробудивши від сну духовної смерті, щоб ми побачили славу Христа (2 Коринтян 4:4). Духовні відчуття, що були мертві, дивним чином ожили. 

В Ефесян 2:4 сказано, що це був акт “милості”. Тобто, Бог побачив нас у нашій мертвості і змилосердився над нами. Бог побачив жахливу розплату за гріх, що веде до вічної смерті і страждань. “Бог, Який багатий на милість… оживив” нас. І багатство Його милості вилилося на нас у наших потребах. Але в цьому тексті вражає те, що Павло перериває хід власної думки, щоб вставити посеред речення: “адже ви спасенні благодаттю”. “Бог… оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, — і воскресив нас разом з Ним”. 

Павло повторить ці слова у 8-му вірші. Так чому ж він перериває власне речення, щоб додати ці слова тут? Більше того, його увага зосереджена на Божому милосерді як відповіді на наше жалюгідне становище мертвості. То чому ж Павло перериває плин своїх думок, аби сказати, що спасенні ми також благодаттю? 

Я думаю, відповідь полягає в тому, що Павло усвідомлює: тут з’являється чудова нагода підкреслити безкоштовність благодаті як дару. Описуючи наш мертвий стан до навернення, він розуміє, що мертві не можуть відповідати якимось умовам. Якщо вони мають жити, то для їхнього спасіння потрібна цілком безумовна і абсолютно безкоштовна Божа дія. Ця безумовність є самим серцем благодаті. 

Який вчинок може бути більш односторонньо безкорисливим і необумовленим, ніж коли одна особа воскрешає іншу з мертвих! Це і є сенс благодаті.