Я бачив його дороги, проте Я його зцілю, і далі Я попроваджу його; Я потішу його і тих, котрі разом з ним сумують. (Ісаї 57:18)
Вчіться доктринам за біблійними текстами. Так воно краще засвоюється і живить душу.
Наприклад, вчення про непереборну благодать засвоюйте прямо з Писання. Там ви побачите, що воно не означає, що благодаті не можна чинити опір; а радше те, що коли Бог хоче, Він може і буде долати цей опір.
Наприклад, в Ісаї 57:17-19 Бог карає свій бунтівний народ, вражаючи його та ховаючи Своє обличчя: “Я гнівався через його користолюбство, і Я його покарав, скривши Своє обличчя” (вірш 17).
Але люди не відповіли покаянням. Навпаки, вони продовжували віддалятися. Народ чинив опір: “він, відвернувшись, пішов дорогою власного серця” (вірш 17).
Отже, можна чинити опір благодаті. Адже й Стефан сказав юдейським лідерам: “Ви завжди противитеся Святому Духові” (Дії 7:51).
Що ж тоді робить Бог? Невже Він безсилий привести тих, хто опирається покаянню і зціленню? Ні, Він не безсилий. У наступному вірші сказано: “Я бачив його дороги, проте Я його зцілю, і далі Я попроваджу його; Я потішу його і тих, котрі разом з ним сумують” (Ісаї 57:18).
Отже, перед обличчям відступництва, що чинить опір благодаті, Бог каже: “Я його зцілю”. Він “потішить”. Слово, перекладене тут як “потішити”, в оригіналі означає “зробити цілим або завершеним”. Воно пов’язане зі словом “шалом” – “мир”. Ця цілісність і мир згадуються в наступному вірші, який пояснює, як Бог повертає відступника, що чинить опір благодаті.
Він робить це так: “Я дотримаюсь Свого слова: Мир, мир (шалом, шалом) далеким і близьким, – сказав Господь, – Я зцілю його!” (Ісаї 57:19). Бог творить те, чого немає – мир, цілісність. Так ми отримуємо спасіння. І так ми знову і знову піднімаємося після того, як зазнали падіння.
Божа благодать тріумфує над нашим опором, створюючи хвалу там, де її не було. Він приносить шалом, шалом далеким і близьким. Цілісність, цілісність далеким і близьким. Він робить це, “потішаючи”, відновлюючи, тобто замінюючи хворобу опору на здоровий глузд покори.
Суть непереборної благодаті не в тому, що ми не можемо чинити опір. Ми можемо, і ми чинимо опір. Справа в тому, що коли Бог обирає, Він долає наш опір і відновлює покірний дух. Він творить. Він каже: “Нехай буде світло!” Він зцілює. Він веде. Він відновлює. Він потішає.
Тому ми ніколи не хвалимося, що повернулися з відступу. Ми падаємо ниць перед Господом і з трепетною радістю дякуємо Йому за Його непереборну благодать, яка перемогла весь наш опір.