Він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові. (Римлян 4:20)

О, як я прагну, щоб Бог був прославлений у нашому прагненні до святості та любові! Але Бог не прославляється, якщо наше прагнення не підкріплене вірою в Його обітниці.

І Бог, Який найповніше явив Ceбе в Ісусі Христі, розіп’ятому за наші гріхи і воскреслому для нашого оправдання (Римлян 4:25), найбільше прославляється, коли ми приймаємо Його обітниці з радісною твердістю, бо вони викуплені кров’ю Його Сина.

Бог прославляється, коли ми смиряємося з власною неміччю і невдачами, і покладаємося на Його майбутню благодать. Саме про це йдеться в Римлян 4:20, де Павло описує віру Авраама: “Він не мав сумніву й недовіри щодо Божої обітниці, але зміцнився вірою і віддав славу Богові“.

Він зміцнився вірою, віддаючи славу Богові. Віра в Божі обітниці прославляє Його як надзвичайно мудрого і сильного, благого і надійного. Отже, якщо ми не навчимося жити вірою в обітниці майбутньої Божої благодаті, то можемо демонструвати надзвичайну релігійну ревність, але усе це – не на Божу славу.

Бог прославляється, коли сила бути святими приходить через смиренну віру в майбутню благодать.

Мартін Лютер сказав: “Віра вшановує Того, Кому довіряє з найбільшими благоговінням і повагою, оскільки вважає Його правдивим і надійним”. Той, Кому довіряють у Його даянні, отримує славу.

Моє велике бажання – щоб ми всі навчилися жити, шануючи Бога. А це значить жити вірою в майбутню благодать. Що, в свою чергу, означає боротися з невір’ям усіма способами і всюди, де воно піднімає голову.