Нас, котрі були мертві через наші переступи, [Бог] оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю. (Ефесян 2:5)

Велика місіонерська надія полягає в тому, що коли Євангеліє проповідується в силі Святого Духа, Сам Бог робить те, що не може зробити людина: Він творить спасенну віру. Поклик Бога робить те, що не під силу людині. Він воскрешає мертвих. Він творить духовне життя. Це як поклик Ісуса до Лазаря в гробниці: “Виходь!” І мертвий послухався і вийшов. Заклик створив послух, створивши життя (Івана 11:43). Так спасається кожна людина.

Ми можемо розбудити когось зі сну своїм покликом, але Божий поклик може викликати до життя те, що не існує (Римлян 4:17). Божий поклик непереборний в тому сенсі, що він може подолати будь-який опір. Він є безпомилково ефективним відповідно до Божого задуму – настільки, що Павло може сказати: “Кого ж [Бог] покликав, тих і оправдав” (Римлян 8:30), хоча ми виправдані лише нашою вірою.

Іншими словами, Божий поклик настільки дієвий, що він безпомилково створює віру, через яку людина виправдовується. Згідно з Римлян 8:30, всі покликані є виправданими. Але ніхто не виправдовується без віри (Римлян 5:1). Тому Божий поклик не може не мати належного ефекту. Він непереборно викликає до життя віру, яка виправдовує.

Людина цього зробити не може. Це неможливо. Тільки Бог може вийняти кам’яне серце (Єзекіїля 36:26). Тільки Бог може привести людей до Сина (Івана 6:44, 65). Тільки Бог може відкрити духовно мертве серце, щоб воно прислухалося до Євангелія (Дії 16:14). Тільки Добрий Пастир знає своїх овець і кличе їх на ім’я з такою переконливою силою, що всі вони йдуть за Ним – і ніколи не загинуть (Івана 10:3-4, 14).

Суверенна Божа благодать, що робить неможливе для людини через Євангеліє Ісуса Христа, є великою місіонерською надією.