Тепер я радію в моїх стражданнях за вас і доповнюю недостатність Христових страждань у моєму тілі задля Його тіла, яким є Церква. (Колосян 1:24)

Христос приготував жертву любові для світу, постраждавши і померши за грішників. Це – досконала жертва. Вона повністю заплатила за всі гріхи всього Його народу. Нічого не можна додати, щоб зробити цей дар кращим. Вона містить в собі все, за винятком одного – особистого представлення Самого Христа народам світу.

Божою відповіддю на цю нестачу є заклик до народу Христового (таких людей, як Павло) особисто представити страждання Христа світові. Роблячи це, ми “доповнюємо недостатність Христових страждань”. Ми завершуємо те, для чого вони були призначені, а саме – особисте представлення людям, які не знають про свою безмежну цінність.

Але найдивовижніше в Колосян 1:24 – це те, як Павло доповнює недостатність Христових мук.

Він каже, що саме його власні страждання доповнюють страждання Христа. Це означає, що Павло демонструє страждання Ісуса, страждаючи сам за тих, кого він намагається привести до Христа. У його стражданнях вони мають побачити страждання Христові.

Ось дивовижний підсумок: Бог має намір, щоб страждання Христа були представлені світові через страждання Його народу.

Бог дійсно хоче, щоб Тіло Христове, Церква, переживало частину страждань, які пережив Він, щоб, коли ми проголошуємо Хрест як шлях до життя, люди бачили в нас знаки Хреста і відчували любов Хреста саме від нас.