Чоловіки, любіть своїх дружин, як Христос полюбив Церкву й віддав Себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові, щоби поставити її Собі славною Церквою. (Ефесян 5:25-27)
Причина багатьох нещасть у шлюбі полягає не в тому, що чоловіки та дружини шукають власного задоволення, а в тому, що вони не шукають його в задоволенні свого подружжя. Біблійний наказ чоловікам і дружинам полягає в тому, щоб шукати власну радість у радості свого подружжя.
Навряд чи в Біблії є більш гедоністичний уривок, ніж слова про шлюб в Ефесян 5:25-30. Чоловікам наказано любити своїх дружин так, як Христос полюбив Церкву.
Як він любив Церкву? У вірші 25 сказано, що він “віддав Себе за неї”. Але чому? У вірші 26 сказано: “щоб її освятити” і очистити. Але чому він хотів це зробити? Вірш 27 відповідає: “щоби поставити її Собі славною Церквою”!
А! Ось воно! “Заради належної Йому радості перетерпів хрест” (Євреїв 12:2). Заради якої радості? Радості одруження зі своєю нареченою – Церквою. Радості представити Церкву Собі у викупленій кров’ю величі.
Ісус не збирається мати брудну і нечестиву дружину. Тому Він був готовий померти, щоб освятити і очистити Свою наречену, щоб Він міг поставити Собі дружину “славною”. Він здійснив бажання Свого серця, віддавши Себе у стражданнях заради блага Своєї нареченої.
Далі Павло застосовує це до чоловіків у віршах 28-30: “Так і чоловіки повинні любити своїх дружин, як власні тіла. Хто любить свою дружину, той і себе любить. Адже ніхто ніколи свого тіла не зненавидів, але годує і гріє його, як і Христос Церкву, бо ми – члени Його тіла”.
Ісус сказав чоловікам і дружинам – і всім іншим – “Любитимеш свого ближнього, як самого себе!” (Матвія 22:39). Подружжя є надзвичайним місцем застосування цього заповіту. Це не просто “як” ви любите себе. Але ви й справді любите себе. Коли ви любите людину, з якою Бог зробив вас одним тілом, ви любите себе. Тобто, ваша найбільша радість полягає в тому, щоб шукати найбільшої радості вашого подружжя.