Адже все – для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави. (2 Коринтян 4:15)

Вдячність Богові – це радісна емоція. У нас є почуття радісного боргу за Його благодать. Тому в певному сенсі в самій емоції вдячності ми все ще виступаємо бенефіціарами. Але за своєю природою вдячність прославляє дарувальника. Коли ми відчуваємо вдячність, то визнаємо нашу потребу і Божі ласку, повноту, багатство Його слави.

Так само, як я упокорюю себе і підношу офіціанта в ресторані, кажучи йому “Дякую”, так само я упокорюю себе і підношу Бога, коли відчуваю вдячність Йому. Різниця, звичайно, в тому, що я дійсно безмежно в боргу перед Богом за Його благодать, і все, що Він робить для мене, є безкоштовним і незаслуженим.

Але суть в тому, що вдячність прославляє того, хто дає. Вона прославляє Бога. І це кінцева мета Павла у всіх його трудах. Так, він працює заради церкви, заради її блага. Але церква не є найвищою метою. Послухайте ще раз: “Адже все – для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави”. Все заради вас – на славу Божу!

Євангеліє дивовижне тим, що реакція, яку воно вимагає від нас для Божої слави, є водночас найбільш природною і радісною, а саме: вдячність за благодать. Божа всеосяжна слава в даруванні і наша смиренна радість в отриманні не конкурують між собою. Радісна подяка прославляє Бога.

Життя, яке прославляє Бога за Його благодать, і життя, сповнене найглибшої радості, – це одне й те саме життя. І основою цього поєднання є подяка.