І не для того, аби багато разів приносити Себе, як первосвященик, входячи щороку до святині з чужою кров’ю, – у такому випадку від створення світу Він мав би багато разів страждати. Тепер же Він з’явився один раз наприкінці віків, щоб Своєю жертвою усунути гріх. (Євреїв 9:25-26)

Не слід сприймати як належне, що на небесах грішників чекає гостинний прийом.

Бог святий і чистий, досконало справедливий і праведний. Проте вся біблійна історія розповідає про те, як такий величний і святий Бог може приймати і приймає брудних, нечестивих людей, таких як ми з вами, у Свою милість. Як це може бути?

Послання до Євреїв 9:25 говорить, що жертва Христа за гріх не була схожа на жертвоприношення юдейських первосвящеників. Вони щороку приходили у святилище з жертвоприношеннями тварин, щоб спокутувати гріхи народу. Але ці вірші говорять, що Христос зійшов на небо не для того, “аби багато разів приносити Себе… у такому випадку від створення світу Він мав би багато разів страждати” (Євреїв 9:26).

Якби Христос наслідував приклад священиків, то Йому довелося б вмирати щороку. А оскільки гріхи, які мають бути покриті, включають гріхи Адама і Єви, то Він мав би починати Своє щорічне вмирання від заснування світу. Але автор вважає це немислимим.

Чому таке немислимо? Тому що це зробило би смерть Сина Божого слабкою і неефективною. Якби таке повторювалося з року в рік протягом століть, де ж тоді тріумф і перемога? Де б ми побачили безмежну цінність жертви Сина Божого? Вона зникла б у ганебності щорічних страждань і смерті.

На хресті був сором, але це був переможний сором. “Дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса, Який, незважаючи на сором… сів праворуч Божого престолу” (Євреїв 12:2).

Це Євангеліє слави Христа, образу Божого (2 Коринтян 4:4). Я молюся, щоб незалежно від того, якими би брудними чи нечестивими не були від гріха, ви побачили світло цієї слави й увірували.