Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до наших батьків. А цими останніми днями заговорив до нас через Сина. (Євреїв 1:1-2)

Останні дні починаються з приходом у світ Сина. “Цими останніми днями заговорив до нас через Сина”. Ми живемо в останні дні з часів Христа – тобто в останні дні історії, як ми її знаємо, перед остаточним і повним встановленням Царства Божого.

Автор Євреїв має на увазі ось що: Слово, яке Бог промовив через свого Сина, є вирішальним Словом. За власним задумом Сина, це слово було зафіксоване на віки в писаннях Нового Завіту. Він чітко подбав про це, щоб жодне покоління не вигадувало саме, що є вирішальним словом Божим. Це слово не зазнає в цьому віці ніякого оновлення, не буде замінене ніяким більшим словом. Це Слово Боже – Особа Ісуса, вчення і діла Ісуса, богонатхненно зафіксовані в апостольських писаннях, які ми називаємо Новим Завітом.

Коли я скаржуся, що не чую Слова Божого, коли відчуваю бажання почути голос Божий і засмучуюсь, що Він говорить не так, як я цього прагну, що я насправді кажу? Чи справді я кажу, що вичерпав це останнє, вирішальне Слово, відкрите мені так повно і безпомилково в Новому Завіті? Чи справді я вичерпав це Слово? Чи стало воно настільки частиною мене, що сформувало моє єство, дало мені життя і провід?

Чи я поставився до нього легковажно – пробігся по ньому, як по газеті, переглянув, як побіжну серію інтернет-публікацій, занурився, як дегустатор, а потім вирішив, що хочу чогось іншого, чогось більшого? Боюся, що в цьому я винен більше, ніж хочу визнати.

Бог закликає нас почути Його остаточне, вирішальне, невичерпне Слово – роздумувати над ним, вивчати його, запам’ятовувати, затримуватися над ним і вбирати в себе, поки воно не наситить нас до самого центру нашого єства.