Ось чому ми повинні бути надзвичайно уважними до почутого, щоби часом не відпасти. (Євреїв 2:1)

Ми всі знаємо людей, з якими таке сталося. Немає ніякого відчуття нагальності. Відсутня пильність. Немає ані зосередженого слухання, ані роздумів, ані зосередженого на Ісусі погляду. І результат – не стояння на місці, а поступове віддалення.

У цьому і полягає суть: немає ніякого стояння на місці. Життя в цьому світі не є озером. Це – річка. І вона тече вниз, до загибелі. Якщо ви не будете щиро слухати Ісуса, і щодня роздумувати про Нього, і щогодини спрямовувати на Нього свій погляд, то ви не стоятимете на місці, а натомість плистимете назад. Ви будете віддалятися від Христа.

Відпадіння – це смертельна річ у християнському житті. І ліками від нього, згідно з Євреїв 2:1, є “бути надзвичайно уважними до почутого”.

Тобто, розмірковуйте про те, що Бог говорить у Своєму Сині Ісусі. Зосередьте свій погляд на тому, що Бог говорить і робить в Сині Божому Ісусі Христі.

Це не складний стиль плавання, якому треба навчитися. Єдине, що утримує нас від того, щоб гребти проти гріховної культури, – це не складність гребка, а наше гріховне бажання плисти за течією.

Не нарікаймо на те, що Бог дав нам важку роботу. Слухати, розважати, фіксувати погляд – це навряд чи можна назвати важкими посадовими обов’язками. Насправді, це взагалі ніякі не обов’язки. Це – урочисте запрошення бути задоволеними в Ісусі, щоб нас не заманювали вниз за течією оманливі бажання.

Якщо сьогодні ви віддаляєтеся, то однією з ознак надії, що ви є народженими згори, є відчуття докору за це та зростаюче бажання звернути свої очі на Ісуса, роздумувати про Нього і слухати Його в наступні дні, місяці та роки.