Кому присягав [Бог], що не ввійдуть до Його відпочинку, як не тим, хто не послухався?  І ми бачимо, що вони не змогли увійти через своє невірство! (Євреїв 3:18-19)

Незважаючи на те, що народ Ізраїля бачив, як води Червоного моря розділилися, і люди перейшли море по суші, в той момент, коли вони відчули спрагу, їхні серця озлобилися проти Бога, і вони не вірили, що Господь подбає про них. Люди кричали на Нього і говорили, що життя в Єгипті було кращим.

Саме з метою запобігти подібному було написано Послання до Євреїв. О, як багато сповідуючих християн радо розпочинають свій шлях з Богом! Вони чують, що їхні гріхи можуть бути прощені, що вони можуть уникнути пекла і потрапити на небо. І кажуть: “Що мені втрачати? Я увірую”.

Але потім через тиждень, або місяць, або рік, або десять років приходить випробування – сезон безводдя в пустелі. Втома від манни. І непомітно зростаючий потяг до швидкоплинних задоволень Єгипту, як сказано в Числах 11:5-6: “Ми пригадуємо рибу, яку в Єгипті їли даром, огірки, дині, порей, цибулю і часник. Тепер же ми знесилені, бо нічого немає. Перед нашими очима одна лише манна”.

Це жахливий стан, коли тебе більше не цікавить Христос, Його Слово, молитва, поклоніння, місія та життя для слави Божої. І коли швидкоплинні задоволення цього світу здаються більш привабливими, ніж діла Духа.

Якщо це ваша ситуація, благаю вас прислухатися до Святого Духа, Який говорить у цьому тексті: “Вони не змогли увійти через своє невірство!” Прислухайтеся до Слова Божого. Не закам’янійте у своєму серці. Прокиньтеся від облудності гріха. Подумайте про Ісуса, апостола і первосвященика нашого великого сповідання, і міцно тримайтеся за довіру і надію в Ньому.

А якщо ви ще навіть не розпочали стосунків з Богом, то покладіть на Нього свою надію. Відверніться від гріха і від самодостатності та покладіться на величного Спасителя. Це все написано, щоб ви вірили, були витривалими та жили.