Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги. (Євреїв 4:16)

Кожен з нас потребує допомоги. Ми не є Богом. У нас є потреби. У нас є слабкості. У нас є замішання. У нас є всілякі обмеження. Нам потрібна допомога.

Але в кожного з нас є ще дещо: наші гріхи. І тому в глибині душі ми знаємо, що не заслуговуємо на допомогу, якої так потребуємо. І тому ми відчуваємо себе в пастці.

Мені потрібна допомога, щоб жити своїм життям, і щоб дати раду зі смертю, і щоб дати раду з вічністю – допомога з сім’єю, з подружжям, з дітьми, з моєю самотністю, з роботою, зі здоров’ям, з фінансами. Мені потрібна допомога. Але я не заслуговую на допомогу, якої потребую.

То що мені робити? Можна спробувати заперечити все це і бути суперменом чи супервумен, яким не потрібна ніяка допомога. Або я можу спробувати втопити все це і кинути своє життя у вир тілесних насолод. А можу просто піддатися паралічу відчаю.

Але над цією безнадійною ситуацією Бог заявляє про Себе: Ісус Христос став Первосвящеником, щоб розбити цей відчай надією, і щоб упокорити цього супермена чи супервумен, і щоб врятувати цього потопаючого бідолаху.

Так, ми всі потребуємо допомоги. Так, ніхто з нас не заслуговує на допомогу, якої ми потребуємо. Але немає місця для відчаю, гордості та розпусти. Послухайте, що говорить Господь. Оскільки у нас є Великий Первосвященик, Божий престол є престолом благодаті. І допомога, яку ми отримуємо від цього престолу благодаті, – це милість і благодать для своєчасної допомоги. Благодать для допомоги! Не заслужена допомога, а благодатна. Ось за що Первосвященик, Ісус Христос, пролив власну кров.

Ви не в пастці. Скажіть “ні” цій брехні. Нам потрібна допомога. Ми не заслуговуємо на неї. Але ми можемо її отримати. Ви можете отримати її прямо зараз і назавжди, якщо ви приймете свого Первосвященика, Ісуса, Сина Божого, і довіритеся Йому, і наблизитеся до Бога через Нього.