Якщо стримаєш свою ногу від зневажання суботи, не потакаючи своїм забаганкам у Мій святий день; коли будеш називати суботу відрадою, вважаючи її славною святинею Господа, – вшануєш її тим, що не ходитимеш своїми дорогами, не догоджуватимеш своїм примхам, і не провадитимеш порожніх розмов, тоді матимеш задоволення в Господі, і Я піднесу тебе понад висоти землі. (Ісаї 58:13-14)

Можна шукати Бога, не прославляючи Його. Якщо ми хочемо, щоб наші зусилля прославляли Бога, ми повинні шукати Його заради радості спілкування з Ним.

Розглянемо суботу як ілюстрацію цього. Господь докоряє Своєму народові за те, що вони шукають власного задоволення в Його святий день. “Стримаєш свою ногу від зневажання суботи, не потакаючи своїм забаганкам у Мій святий день”. Але що Він має на увазі? Чи говорить він про те, що ми не повинні шукати втіхи в день Господній? Ні, тому що далі йдеться: “Будеш називати суботу відрадою”. А у 14-му вірші: “Матимеш задоволення в Господі”. Отже, Бог критикує Свій народ за те, що вони насолоджуються власними справами в суботу, замість того, щоб тішитись красою Бога, відпочинком і святістю, для чого і був призначений цей день.

Він не докоряє їм за гедонізм. Він докоряє за його слабкість. Як сказав Клайв Люїс: “Нас не важко, а занадто легко задовольнити”. Вони задовольняються світськими інтересами і тим самим ставлять їх вище за Господа.

Зауважте, що субота називається “відрадою” паралельно із закликом вшановувати святий день Господній. “Коли будеш називати суботу відрадою… – вшануєш її”.

Це просто означає, що ми шануємо те, що нам подобається. Або прославляємо те, чим насолоджуємося.

Насолода Богом і прославлення Бога – це одне і те ж. Його вічна мета і наша вічна насолода об’єднуються в одному досвіді поклоніння. Ось для чого потрібен День Господній. Справді, усе життя існує саме для цього.