Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос. (Івана 10:16)

Бог має Своїх людей у кожному народі світу. Він покличе їх через Євангеліє з силою Творця. І вони увірують! Яку силу несуть ці слова для подолання зневіри у важких місцях місіонерських полів!

Історія Пітера Кемерона Скотта є гарною ілюстрацією. Скотт, який народився в Глазго в 1867 році, став засновником Африканської внутрішньої місії. Але його починання в Африці не були успішними.

Перша подорож Скотта до Африки закінчилася важким приступом малярії, що змусило його повернутися додому. Пітер вирішив повернутися після одужання. Це повернення було особливо приємним для нього, тому що цього разу до нього приєднався його брат Джон. Але незабаром Джона звалила лихоманка.

Пітер самотужки поховав брата в африканській землі, і в муках тих днів поновив своє посвячення проповідувати Євангеліє в Африці. Проте його здоров’я знову підірвалося, і він був змушений повернутися до Англії.

Як Скотт спромігся вийти зі спустошеності та депресії тих днів? Так, він повністю віддав себе в Божі руки, але де йому було взяти сили, щоб повернутися до Африки? Людині це було неможливо!

Він знайшов сили у Вестмінстерському абатстві, на могилі Девіда Лівінгстона, яка й досі ще там. Скотт тихо увійшов, знайшов гробницю і став перед нею навколішки помолитися. На очі йому потрапив напис на могилі:

Я МАЮ Й ІНШИХ ОВЕЦЬ, ЯКІ НЕ З ЦІЄЇ КОШАРИ, ТОЖ МЕНІ ТРЕБА І ЇХ ПРИВЕСТИ.

Пітер піднявся з колін з новою надією. Він повернувся до Африки, і сьогодні, понад сто років потому, місія, яку він заснував, є живою, зростаючою силою для проповіді Євангелія на Чорному континенті.

Якщо ваша найбільша радість – відчувати наповнення Божою благодаттю та те, як вона виливається через вінця вашого серця іншим на добро, то найкраща новина в усьому світі – це те, що Бог зробить через вас неможливе для спасіння недосягнутих Благою Звісткою народів.