Хто крав, хай більше не краде, але краще нехай працює, роблячи своїми руками добро, аби мав що подати тому, хто має потребу. (Ефесян 4:28)

Існує три рівні того, як жити з матеріальними речами: (1) ви можете красти, щоб отримувати їх; (2) або ви можете працювати, щоб отримувати їх; (3) або ви можете працювати та отримувати їх для того, щоби віддавати.

Занадто багато сповідуючих християн живуть на другому рівні. Ми прославляємо працю на противагу злодійству і дармоїдству, і вважаємо, що вчинили доброчесно, якщо відмовилися від злодійства і дармоїдства і віддали себе чесній праці за чесну зарплатню. Це не так вже й погано. Працювати краще, ніж красти і жебракувати. Але це не те, до чого закликає нас апостол.

Майже всі сили нашого суспільства спонукають нас жити на другому рівні: працювати, щоб отримувати. Але Біблія невпинно підштовхує нас до третього рівня: працювати та отримувати, щоби віддавати. “Бог спроможний збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви завжди в усьому мали повний достаток і збагачувалися всяким добрим ділом” (2 Коринтян 9:8).

Чому Бог благословляє нас достатком? Щоб нам вистачало на життя, а решту ми могли використовувати на всілякі добрі справи, які полегшують духовні та фізичні страждання – тимчасові та вічні. Достатньо для нас, багатство для інших.

Питання не в тому, скільки людина заробляє. Велика індустрія і великі зарплати – це факт нашого часу, і вони не обов’язково є злом. Зло в тому, що люди впадають в оману, вважаючи, що велика зарплата повинна супроводжуватися розкішним стилем життя.

Бог створив нас, щоб ми були провідниками Його благодаті. Небезпека полягає в переконанні, що цей провідник має бути вистелений золотом. Це не так. Підійде й мідь. Мідь може нести неймовірне багатство іншим. І в самому процесі, даючи, ми насолоджуємося найбільшим благословенням (Дії 20:35).