Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас. (1 Петра 5:7)

Для кожного гріха, до якого ви відчуваєте спокусу, і для кожної форми невір’я, яка застає вас зненацька і змушує тривожитися, в Писанні є своя обітниця. Ось, наприклад:

Коли я боюся захворіти, то борюся з невір’ям за допомогою обітниці: “Багато скорбот у праведника, але від усіх їх визволяє його Господь” (Псалом 34:20). І я з трепетом приймаю обітницю, “знаючи, що страждання виробляє терпеливість, а терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромлює, адже Божа любов влилася в наші серця через даного нам Святого Духа” (Римлян 5:3-5).

Коли мене турбує наближення старості, я борюся з невір’ям за допомогою обітниці: “Я залишаюсь Тим Самим до вашого похилого віку, – й до сивини носитиму вас. Я створив і носитиму далі, буду підтримувати і рятувати” (Ісаї 46:4).

Коли я боюся смерті, то борюся з невір’ям обітницею, що “ніхто з нас не живе сам для себе, і ніхто сам для себе не вмирає. Якщо живемо, – для Господа живемо; якщо вмираємо, – для Господа вмираємо. Отже, чи живемо, чи вмираємо, – ми є Господні! Адже Христос тому і помер, і ожив, щоби панувати і над мертвими, і над живими” (Римлян 14:7-9).

Коли я боюся, що можу зазнати кораблетрощі віри і відпасти від Бога, я борюся з невір’ям обітницями: “Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа” (Филип’ян 1:6); і “Він може завжди спасати тих, хто приходить до Бога через Нього, аби заступатися за них” (Євреїв 7:25).

Отже, воюймо не з іншими людьми, а з власним невір’ям. Це корінь тривоги, яка, в свою чергу, є коренем багатьох інших гріхів.

Тож зосередьмо свій погляд на дорогоцінних і величних Божих обітницях. Візьміть Біблію, попросіть Святого Духа про допомогу, покладіть обітниці собі на серце і ведіть добру боротьбу, щоби жити вірою в майбутню благодать.