Блаженними називаємо тих, які терпіли. Ви чули про терпіння Йова і знаєте Господній кінець, що Господь дуже милосердний та щедрий. (Якова 5:11)

За всіма хворобами та каліцтвами стоїть найвища воля Божа. Не те, щоб сатана не був залучений до цього – він, напевно, завжди так чи інакше причетний до всіх руйнівних справ (Дії 10:38). Але його влада не є вирішальною. Він не може діяти без Божого дозволу.

Це один з аспектів недуги Йова. У тексті чітко сказано, що коли на Йова напала хвороба, це “сатана… вразив Йова болючими гнійними наривами” (Йова 2:7). Дружина закликала його проклясти Бога. Але Йов відповів: “Хіба лише добро маємо приймати від Бога, а злого не повинні приймати?” (Йова 2:10).

І знову натхненний автор книги (як і в 1:22) хвалить Йова, кажучи: “При всьому тому Йов не згрішив своїми устами”.

Іншими словами, ось правильний погляд на Божий контроль над сатаною. Сатана цілком реальний і може докладати руку до наших лих, але його воля не є ані кінцевою, ані  вирішальною.

Яків чітко дає зрозуміти, що Бог мав добру мету в усіх стражданнях Йова: “Ви чули про терпіння Йова і знаєте Господній кінець, що Господь дуже милосердний та щедрий” (Якова 5:11).

Отже, хоча сатана був причетний до цього, кінцева мета була Божою, і вона була “дуже милосердною та щедрою”.

Такий саме урок ми виносимо з 2 Коринтян 12:7, де Павло говорить, що його колючка в тілі була “посланцем сатани”, але дана з метою його власної святості – щоб утримати його від зарозумілості. “Щоб я через численні об’явлення не пишався, то дано мені колючку в тіло – посланця сатани, – аби бити мене в обличчя, щоб я не величався”.

Проте, смирення не є метою сатани в цій недузі. Отже, мета – Божа. Це означає, що тут сатана використовується Богом для досягнення Його благих цілей у житті Павла. Насправді, сатана не може знищити Божих обраних дітей, і Бог обертає всі його атаки проти нього самого та нам на добро.