Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ, Він підніс нам ріг  спасіння у домі Свого слуги Давида, як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків, що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас. (Луки 1:68-71)

Зверніть увагу на дві чудові речі з цих слів Захарії, чоловіка Єлизавети, в першому розділі Євангелія від Луки.

По-перше, дев’ять місяців тому Захарія не міг повірити, що його дружина матиме дитину. Тепер же, сповнений Святого Духа, він настільки впевнений у викупному діянні Бога в прийдешньому Месії, що використовує слова в минулому часі: «Він відвідав і викупив Свій народ». Для свідомості віри обітований Божий вчинок є рівнозначним уже здійсненому. Захарія навчився вірити Богові на слово і тому має надзвичайну впевненість: Бог «відвідав і викупив!» (Луки 1:68).

По-друге, прихід Ісуса Месії – це відвідини Богом нашого світу: Бог Ізраїля відвідав і викупив. Протягом століть єврейський народ знемагав у переконанні, що Бог відступив: дух пророцтва припинився; Ізраїль потрапив до рук Риму. І всі побожні в Ізраїлі чекали на Божий прихід. Лука розповідає нам, що інший старець, праведний Симеон, «очікував утіхи Ізраїля» (Луки 2:25). Так само побожна Анна чекала «на викуплення Єрусалима» (Луки 2:38).

Це були дні великого сподівання. Довгоочікуваний візит Бога мав ось-ось відбутися – дійсно, Господь мав прийти, але у спосіб, якого ніхто не очікував.