Як ми уникнемо її [відплати], коли знехтуємо таким великим спасінням? (Євреїв 2:3)

Чи є у вашій свідомості відчуття величі вашого спасіння? Чи ви нехтуєте ним?

Чи відчуваєте ви велич свого спасіння? Чи ставитеся до нього так само, як до заповіту, права власності на машину або документів на будинок? Ви підписали їх колись, і вони лежать десь у шухляді, але у вашій свідомості не мають особливого значення. Ви рідко про це думаєте. Це не має на вас щоденного впливу. По суті, ви ним нехтуєте.

Але коли ви нехтуєте своїм великим спасінням, чим ви насправді нехтуєте? Ось що апостол має на увазі, коли каже: “Не нехтуйте своїм великим спасінням!”

• Не нехтуйте тим, що Бог вас любить.
• Не нехтуйте тим, що ви прощені, прийняті, захищені, укріплені та керовані всемогутнім Богом.
• Не нехтуйте Христовою жертвою, яку Він приніс на хресті.
• Не нехтуйте даром праведності, який дається нам по вірі.
• Не нехтуйте усуненням Божого гніву і примирливою Божою посмішкою.
• Не нехтуйте Святим Духом, Який перебуває в вас, а також спілкуванням і дружбою з живим Христом.
• Не нехтуйте сяйвом Божої слави в обличчі Ісуса.
• Не нехтуйте вільним доступом до престолу благодаті.
• Не нехтуйте невичерпним скарбом Божих обітниць.

Це справді велике спасіння. Нехтувати ним – велике зло. Не нехтуйте таким великим спасінням. Бо якщо ви це робите, то чи зможете уникнути суду? Ось що запитує автор: “Як ми уникнемо відплати, коли знехтуємо таким великим спасінням?”

Отже, бути християнином – це дуже серйозна справа; не легковажна, а дуже відповідальна річ. Ми кровно зацікавлені в тому, щоб бути щасливими в нашому великому спасінні.

Цей світ не відволікатиме нас на швидкоплинні та самовбивчі задоволення гріха. Ми не знехтуємо нашою вічною радістю в Бозі – адже саме в цьому полягає мета нашого спасіння. Ми скоріше вирвемо собі очі, ніж дозволимо звабити себе відвернутися від такого великого спасіння.