Та більшу дає благодать, через те й говорить: Бог гордим противиться, а покірним дає благодать. Тож підкоріться Богові, протидійте дияволові, й він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас. (Якова 4:6-8)

Яків вчить нас, що існує дорогоцінний досвід “більшої благодаті” і “наближення” Бога до нас. Безумовно, це чудовий досвід – більше благодаті і особлива близькість Бога. Але я запитую: чи є цей досвід Божої любові безумовним? Ні, не є. Він залежить від нашого упокорення та наближення до Бога. Бог “покірним дає  [більшу] благодать… Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас”.

Існує дорогоцінний досвід Божої любові, який вимагає, щоб ми боролися з гордістю, шукали смирення і плекали близькість Бога. Такими є умови. Звичайно, самі умови – це робота Бога в нас. Але не меншою мірою вони є умовами, які ми виконуємо.

Якщо це правда, то я боюся, що некваліфіковані, недбалі з біблійної точки зору запевнення в тому, що Божа любов є безумовною, можуть зупинити людей робити саме те, про що говорить Біблія, щоб насолоджуватися миром, якого вони так відчайдушно прагнуть. Намагаючись принести мир через “безумовність”, ми можемо відрізати людей від тих самих ліків, які прописує Біблія.

Отже, проголошуймо голосно і ясно, що божественна любов обрання, і божественна любов Христової смерті, і божественна любов нашого відновлення – нашого нового народження – є абсолютно безумовними.

І давайте невтомно проголошувати добру новину про те, що наше виправдання ґрунтується на цінності послуху і жертви Христа, а не наших (Римлян 5:19: “Бо як непослухом однієї людини багато стали грішними, так і послухом Одного багато стануть праведними”).

Але давайте також проголосимо біблійну істину, що найповніший і найсолодший досвід Божої благодаті і Божої близькості отримають ті, хто щодня впокорює себе і наближається до Бога.