Передмова

Невдовзі після того, як 1978 року вийшла у світ моя книжка «Прагнення до святості», мене запросили прочитати курс із десяти лекцій на цю тему в церкві нашого міста. Одного вечора я назвав свою лекцію «Розділ, що залишився ненаписаним». Суть мого послання полягала в тому, що прагнення до святості нам належить мотивувати чимраз більшим розумінням Божої благодаті; в іншому разі воно може стати обтяжливим і безрадісним.

Студії й роздуми, що супроводжували підготовку до цієї лекції, спонукали мене до подальшого вивчення питання Божої благодаті, кульмінацією якого стала ще одна книжка, «Перетворювальна благодать». Коли я намагався пов’язати біблійний принцип життя за благодаттю і такий самий біблійний принцип особистої дисципліни, я усвідомив, що було би корисно розглянути ці істини разом. Власне в цьому і полягає мета моєї книги.

Останній термін відправки рукопису до видавництва – це водночас суворий наглядач і друг. Наглядач, тому що він змушує тебе працювати не покладаючи рук, коли стільки різних речей вимагають твоєї уваги (як-от, наприклад, гараж, що відчайдушно потребує наведення порядку). І водночас друг, тому що змушує врешті сказати: «Треба знати міру». Здається, в мене постійно з’являються нові ідеї, про які варто написати, але настає нарешті час, коли я мушу віддати завершений рукопис редакторові і повірити в те, що Святий Дух спонукав мене сказати те, що належить сказати.

Одним з найскладніших для мене аспектів написання книги про благодать і святість була постійна потреба самоаналізу, щоб я не став як ті законники і фарисеї, про яких Ісус сказав: «Вони кажуть і не роблять» (Матвія 23:3). Самоаналіз часто буває болісним, і я маю визнати, що багато з того, що я написав у цій книжці, мені самому дається нелегко. Саме тому я весь час наголошую на Євангелії Божої благодаті в Ісусі Христі. Тільки Євангеліє спонукає мене прагнути до святості, і лише впевненість у Божій благодаті в Христі дає мені відвагу ділитися з іншими тим, чого я навчився і вчуся далі.

Одним з найвагоміших віршів мого життя, який мотивує і водночас наставляє мене, є Ефесян 3:8: «Мені, найменшому з усіх святих, дана ця благодать: благовістити між язичниками незбагненне багатство Христа». Саме в такому стані духу я пропоную цю книжку вам.

У написанні передмов мене особливо тішить нагода висловити вдячність тим, хто так чи інакше посприяв написанню моєї книги. З цією метою я мушу передусім згадати велетів, які торували шлях віри переді мною і з чиїх писань я почерпнув так багато. Я думаю, зокрема, про пуританського богослова Джона Овена, який у своїх книжках навчив мене стільки всього про прагнення до святості. Наступним із тих, хто прокладав мені шлях, був шотландський богослов XIX століття Джордж Смітон, завдяки якому я дійшов до глибшого розуміння Євангелія.

Також я безмірно завдячую своєму другові – доктору Джеку Міллеру, у якого я запозичив вислів «Щодня проповідуй Євангеліє собі». Я роблю так уже багато років, почасти – через відчуття такої потреби, однак доктор Міллер допоміг мені сфокусувати увагу на цій ідеї і більш свідомо застосовувати її.

Ще один мій приятель, Дон Сімпсон, прочитав рукопис і надав мені цінні зауваження та пропозиції. Це вже втретє Дон допомагає мені з читанням рукопису, і він завжди був вірним другом. Стів Вебб, мій редактор у видавництві NavPress, також давав мені цінні поради і неабияк підбадьорював. Багато моїх друзів у всій країні відгукнулися на прохання про рятівну молитовну підтримку, коли я майже дійшов до половини цієї книжки і настільки зневірився, що був готовий відмовитися від подальшого її написання. Ви знаєте, кого це стосується, і я дуже вдячний усім вам.

Сью Цойг, моя помічниця, надрукувала рукопис і зокрема його численні редакції, тому що я ще тільки пробую ввійти в комп’ютерну епоху. Моя дружина Джейн знову й знову заохочувала мене своїми молитвами та терпінням, коли вся моя увага була зосереджена на цій книжці.

Але найбільше я вдячний Богові, Який дав мені змогу служити іншим через друковане слово. Я, безумовно, слуга негідний, а тому, знов же, тільки Його благодаттю зміг отримати це служіння.